Явдохи – 14 березня.

Якщо весна барилася й не поспішала до нас приходити, то люди її починали закликати. А починали закликання на Новий рік. Тобто на 1 березня за старим стилем, або на 14 березня за новим. За народними звичаєм цей день зветься  - Явдохи. А за християнським календарем – день преподобної мучениці Євдокії, яка була страчена за християнську віру близько 160 - 170 рр.

Святкування Нового року на весні, на Явдохи, зберігалось на Україні аж до XV століття. Саме тому, у нас в колядках та щедрівках прилітає ластівка, а щедрівники засівають господарів. Саме цього дня з першою ластівкою з вирію з'являється до нас весна. Побачивши її, діти брали у жменю землі, кидали їм услід і говорили: «На тобі, ластівко, на гніздо!» — це, щоб швидше весна приходила. Господині брали до рук грудку землі й кидали її на город зі словами: «Кріп сію!» На тому місці, де вона падала, мав зійти кріп.

Господарі, що вже думають про посіви ранніх ярових зернових культур, по ластівках угадують народу: «стеляться» ластівки над землею — буде погода, можна вже сіяти овес; «бояться» ластівки землі — ще буде негода. При цьому має значення й кількість ластівок, бо ж, як відомо, «одна ластівка ще весни (погоди) не робить».

Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків»:

Благослови, Боже,
Весну закликати,
Зиму проводжати.

У цей день наші предки зустрічали весну, виходячи до схід сонця на горби, ставали на воротях або вилазили на дерева і закликали її. Деякі з магічних заклинань весни збереглися і до цієї пори:

Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам квіточок.

Також вважалося, що цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.

Добрий господар обов'язково зрізав сухі гілки дерев у саду. Ця процедура проводиться не тільки для того, щоб дерева краще родили, але й щоб на цих деревах нечиста сила не селилася.

Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, тому цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили – як умитися на Явдоху молоком, будеш на обличчя білим і гарним. А ще кропили водою стіни – щоб ті дихали. Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам – щоб доїлися. В центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу. А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першою її висівати.

На Явдохи дівчата в цей день до сходу сонця заклинали своїх суперниць такою молитвою: «Щоб на дорозі не стояли та мене — хрещеную, народженою рабу Божу (ім'я) добрим словом поминали». Городники вважали, якщо «під Явдоху» висіяти розсаду капусти, то вона не боятиметься морозів. Те ж саме стосувалося й рільників, бо «Одова Явдоха виходить з плугом».

Господарі вгадують у цей день майбутній урожай: якщо вітер у цей день віє із заходу або з півдня — буде врожай на збіжжя; якщо ж зі сходу або півночі, то буде посуха, а тому і неврожай на зернові культури. Якщо день сонячний — уродить пшениця, якщо ж день похмурий і небо захмарене — буде врожай на просо і гречку. Теплий сонячний день віщує врожай льону й коноплі. Якщо зранку сонячно, то врожайними будуть ранні посіви; сонце в обід — можна надіятися на середні посіви, а якщо цілий день небо захмарене і сонце визиратиме тільки під вечір — пізні посіви будуть урожайними. Якщо в цей день хуртовина, то селяни кажуть: «Явдоха хвостом крутить — буде пізня весна!»

З Явдохи починаються і магічні весняні ігри«веселки», «гаївки», «гагілки», «ягівки» (так вони називались у різних місцевостях), що «допомагали» весні у її оновлювальній роботі. Виконувались веснянки аж до Зелених свят.

2009 – 2018 © Етнографічний комплекс «Українське село»