Благовіщення – 7 квітня.

За церковним календарем сьогодні - Благовіщення Пресвятої Богородиці. Воно вважається одним з найбільших весняних свят.

Благовіщенська проскура і стрітенська вода — цілющі, а тому їх зберігають на божнику поміж святими образами.

У цей день "Бог благословляє усі рослини", а тому гріх братися за якусь роботу. Суворіші заборони пов'язані з вагітними - їм зовсім працювати не можна - бо "неодмінно відріже ніжку своїй дитині".

 

 

Багато повір'їв цього періоду пов'язані з птахами. Вже знаємо, що на Середохрестя ворона хрест кладе, то на Благовіщення птахи гнізда не в'ють, а які будуть вити, то не зможуть літати цілий день. А зозулі тому не мають власного гнізда і підкидають яйця в чужі, бо колись на Благовіщення вили гнізда і за це Бог відібрав їм пам'ять. Тільки горобці в цей день лагодять гнізда, бо вони "басурмани між птицями".

Усе, що дало приплід в господарстві в цей день, вважалося поганим, нечистим, з яких "добра не ждати". Народжених телят і овець одразу різали.

Селяни в цей день виганяли усе "живе хазяйство" надвір - "щоб весну чули й самі про себе дбали".

Цікаві вірування пов'язані і з землею - вважалось, що від Уведення і до Благовіщення земля спить, відпочиває, набирається сили, а тому турбувати її було гріхом - не можна було копати землю, обробляти інструментами. Також вважалось, що в цей день "сонце грає".

М. Грушевський вважав, що так багато заборон у цей день тому, що це - "свято землі, супроти котрого наказується боязкий містицизм, щоб його чимось не споганити, не порушити", а тому всілякі " повірки, магічні акти, ворожіння зв'язані з сею основною ідеєю: розбудження землі і скритого в ній життя".

Прислів'я про цей день:

 - На Благовіщення весна зиму остаточно поборола

- Благослов зиму руйнує

Прикмети:

Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі

Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день

Гарна погода - гарний врожай

Туманний ранок - повіддя на річках

Якщо на Благовіщення лежить сніг - літо неврожайне

Якщо з'являться жаби і зникнуть, то стільки ще буде холодно

Благовіщення без ластівок - холодна весна

На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда

На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає

 

Доброю прикметою було побачити цього дня ряст і стати на нього босими ногами: «Як знайдеш у цей день ряст , то зірви, кинь під ноги, топчи й  промовляй: «Топчу, топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!».

«Топтати ряст» — означає жити, «не топтати рясту» — вмерти. «Мабуть, йому  вже  рясту  не топтати», кажуть про  кволого  чоловіка.

На Благовіщення дівчата виводять по обіді, коло церкви перший весняний хоровід: «Кривий танець». Побравшися за руки, дівчата довгою черідкою бігають поміж трьома вербовими кілочками, застромленими в землю, і співають:

                        Ми кривого танцю йдемо,

                        Кінця йому не знайдемо, —

                        То в гору, то в долину,

                        То в ружу, то в калину...

                        А ми кривому танцю

                        Не виведемо кінця,

                        Його треба вести,

                        Як віночок плести...

«Кривий танець» — це не тільки зустріч, вірніше, привітання  весни — це ще й символ пробудженої життєвої енергії.  До цього часу весну тільки «виглядали» та «закликали», а тепер вона вже тут, вона вже прийшла і вступила в свої права.

А от на Поліссі існував цікавий звичай на Благовіщення «водити стрілу» по селу і при цьому співати:

Летіла стріла да й уздовж села.

У неділю рано да й уздовж села.

А убила стріла вдовиного сина

У неділю рано, вдовиного сина.

Ой лежить тіло, як папір білий.

У неділю рано, як папір білий.

Да ніхто к тілу не приступиться.

У неділю рано, не приступиться.

Приступилося та й дві панночки.

У неділю рано та й дві панночки.

Узяли тіло да й на рученьки.

У неділю рано, да й на рученьки.

Понесли тіло та й до церковці.

У неділю рано, та й до церковці.

 Сама церковця одчинилася.

У неділю рано, одчинилася.

Да самі свічі загорілися.

У неділю рано, загорілися.

Да самі дзвони задзвонилися.

У неділю рано, задзвонилися.

Да самі книги зачиталися.

У неділю рано, зачиталися.

Да само тіло схоронилося.

У неділю рано, схоронилося. (Київська обл., Чорнобильський р-н, с. Старосілля. Записала Лідія Орел)

 

Орел Л. Г. Українське Полісся. Те, що не забувається. – К., 2010

Маркевич Н. А. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян.- К, 1860

Воропай О. Звичаї нашого народу. – К., 1993

Скуратівський В. Святвечір. К. 1., К., 1994

2009 – 2018 © Етнографічний комплекс «Українське село»