Найзнаменнішим з усіх жіночих свят є празник святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Катерина вважається захисницею жіночої долі. В цей день і напередодні увечері дівчата ворожили на свою долю. В сусідському садку потайки виламували вишневі гілочки. Напередодні Катерини їх ставили у воду, і, якщо розпустяться квіти до Різдва – одружаться цього року. Наступного дня ламали по гілочці на кожного члена сім’ї – і якщо чия до Різдва не зацвіте – той помре цього року. 

Якщо Катерини – дівоцьке свято, то Андрія – парубоцьке. В цей день вечорниці «в складчину» організовували хлопці. Але дівчата мали спекти калиту, балабушки і макітру вареників як одкупне від парубоцьких витівок. До речі, хлопці, яких дівчата не запрошували на вечорниці, робили усякі бешкети – знімали ворота, пересновували нитками чи дротом дорогу, навіть клуні розбирали. Батьки такої дівчини мали одкупитися могоричем. Але головним заняттям в цей вечір було для дівчат поворожити, а для хлопців – калиту покусати.

15 лютого Православна церква  відзначає свято Господнього Стрітення. Стрітення належить до 12-ти найбільших свят церковного року. В цей день згадується євангельська подія, коли на 40-й день після народження Христа, його земні батьки – Діва Марія та Йосип Обручник принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського храму.

Добрий вечір тобі

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся, 

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

15 лютого в народно-релігійному календарі відзначають Стрітення. З цього свята починається весняний цикл календарних обрядів українців, дещо здеформований Григоріанським календарем (за старим стилем Стрітення святкувалось 2 лютого). За повір’ями зима у цей день зустрічається з літом і бореться з ним. Якщо буде сонячно і тепло – перемога за літом, слід чекати скорої весни. Сильні морози і заметілі, навпаки, означали продовження суворої і затяжної зими. Саме така зустріч і пояснювала в народі назву свята – Стрітення, або Стрічення.

"Різдво…  Святвечір це останній день посту – Пилипівки. Тому на столі мали бути тільки пісні страви. Побожні люди намагались не їсти цілий день до Святої вечері. А Свята вечеря  - скільки до неї ще приготувань – їсти наготувати, дідуха поставити… а що ж таке дідух? В нас же не було ніколи тих йолок, не ставили. То недобре хвойне дерево в хату заносити. Навіть зараз у с. Харківці Полтавської області ніхто не хоче купляти двора де біля хати росте величезна ялинка. Хвойні дерева більше росли на кладовищах, пізніше – парках, але не поблизу хат (звісно, за виключенням регіонів, де самі хвойні й ростуть). Новорічні святкування і йолка були штучно приживлені Радянським Союзом, аби уніфікувати звичаєвість таких різних народів… Ніколи українці не святкували так новий рік. Головним святом було ж Різдво. Бо теперішній Новий рік припадає на піст і спокушає багатьох людей його порушити. Так от. Ні про яку йолку й мови бути не могло – тільки дідуха на покуть ставили, та сіна під стіл трусили, а подекуди так ще під скатертину.  

2009 - 2016 © Етнографічний комплекс «Українське село»