17 грудня – Св. Варвари Великомучениці

В цей день українці традиційно відпочивали, дівчатам дозволялося хіба вишивати, оскільки свята  Варвара вважається покровителькою вишивання. За народною легендою, вона вишила ризи самому Ісусу Христу. Тому українські жінки і дівчата, сідаючи за вишивку, хрестячись промовляли: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».

Готують першу кутю та узвар, а також вареники з маком чи сиром. З-поміж них обов’язково мали бути «пірхуни» – вареники, начинені борошном. Звареними варениками частували хлопців, уважно стежачи, кому саме попаде «пірхун». Невдаху, який витяг такого вареника, довгий час так і дражнили – «пірхун».

Особливим цей день був і для бджолярів. Пасічники і бортники брали ті вареники в кошики та йшли з ними до лісу. Там, вибравши підходяще для борті дерево, кидають вареником у це дерево, а де вареник впаде, на тому місці і довбають борть. Тоді бджоли там водитимуться, і будуть давати багато меду та воску.

Прикмети на Варвари.

«Яка погода на Варвари, така й на Різдво».

«Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото».

«Якщо проти цього дня нічне небо в зорях – чекай холодів, а сліпе й тьмяне – на тепло». 

«Якщо горобці збираються купками на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима».

2009 – 2018 © Етнографічний комплекс «Українське село»